«Вірші»

Частина перша.

             Літо

              ***

Липнева спека. Ніде діти.

Від духоти сердешне тіло.

Мов варені дорослі,діти,-

Від цього сонця,все спітніло.

Не хочеться поворухнути

Ані ногою, ні рукою,

І важко лишній раз дихнути,

А хочеться лише покою.

Дерева,як старці зігнулись,

Стоять собі, бідненькі,кволі.

Та наче в мороці поснули

Пагорби вигорілі,голі.

В стену трава геть вся пожухла.

Навкруги марево пливе.

Вода в болоті, наче тухла,

В нім вже ніхто і не живе.

Гудуть в повітрі тільки мухи,

Та різні оводи та гнуси,-

Не хоче чути гул той,вухо,

Не хоче тіло тих укусів.

Не можу літо я любити,

Бо ніде дітись від задухи.

Від пилу ніде себе діти,

І всюди оводи, та мухи.

Я умиюся ранком водою…

                 ***

Я умиюся ранком водою,

З джерела, що збирає росу.

І за обрієм ночі,з тобою,

Я пірну у казкову красу.

У глибини пірну кольорові,

Тих юнацьких,незбутніх надій.

Де у кожному погляді,слові,

Стільки щастя,кохання і мрій.

Де усе по дитячі наївне,

І ніяких нема перешкод.

Різнобарвне, доступне, і дивне,

У тім світі жаданих пригод.

Там,на крилах палкої розваги

Мчусь, аж кров закіпає від дій.

І з п'янкої, любовної спраги,

П'ю гарячих зізнань, я напій.

Я з натхненням п'ю пам'ять тих років.

-Пламенить ця джерельна вода…

Бо не хочу душею на спокій,-

Хай веде мене стежка туда!

              ***

Народ на Пасху йде у Храм

Наряджений,святковий.

Благодать Господня нам,

Зійшла в цей день чудовий.

У Храм Господа сьогодні

Святкують Воскресіння,

Відкриття Царствія Господня,

З Божого Веління!

Про звістку цю,радіють щиро,

Хрестяться натхненно.

Бажають злагоди,та миру,

Усім, і поіменно.

Навкруги лине дзвонів спів.

«Христос Воскрес!» -Люди!

У радість цих Великоднів,

Розходиться повсюди.

Дощовий світанок.

            ***

Світає,Мряка, і краплить,

Сіренький дощик за віконцем,

Мені здається у цю мить,

Не зійде вже ніколи сонце.

Свинцеві хмари, наче сплять,

За дерево зручніш вчепившись.

Та краплями все бубонять,

Калюжі, досхочу напившись.

Усе завмерло, боячись,

Поворухнутись от вологи,

Лише собака крадучись,

Все ближче жметься до порога.

І так не хочеться іти,

У цю мокву, у сіру мряку.

Щулитись від мокроти,

Нагадуючи ту собаку…

Чомусь нестерпно мені стало…

                ***

Чомусь нестерпно мені стало…

На серці, раптом, біль і туга,

Чи смерть до себе погукала,

Запосміхалася, подлюга.

Не хочу щоб вона раділа.

І бачила мою несилу.

Як моє охляле тіло,

Згубило чоловічу силу.

-Я хочу милуватись небом.

І бачити як квітнуть квіти,

Блукати лісом, дихать степом,

Ф просто у житті цім,жити.

Палкого,чистого кохання,

Я хочу ще хоч раз напитись,

І в щасті томного зізнання,

У очі дівчині дивитись.

Я хочу серцем пламеніти,

Я хочу скрізь потрібним бути,

Радіти, як сміються діти,

Душею їх тепло відчути…

А ти,з кістлявою рукою,

Не пнися, і не посміхайся.

Ми дуже різнії з тобою,

Забудь мене, й не повертайся!

         Весна.

           ***

Як можна березень

Душею не любить?-

Не милуватись

Проліском лісним.

І сік березовий

Із спрагою не пити,

Не насолоджуватись

Подихом весни.

Чи можна квітень

Серцем не любить?-

Не відчувать тепло,

Що йде з землі.

Не бачити як квітнуть

В лісі квіти,

Не чути як курличуть

Журавлі.

Як можна в травні

Жити без кохання?-

Не слухати як співають

Солов'ї.

Дівочі не виконувать

Бажання,

В духмяній не кохатися

Траві…

Смерть гладіатора.

            ***

Арена, бій, і брязкіт зброї,

Предсмертні крики небо рвуть.

Їх залишилось тільки троє,-

Немає сил, є тільки лють.

Один фракієць і два галла.

Як стрімко в битві сходить час.

-Та чи для цього вас роджала,

Й кохала палко мати вас?

-Для того, щоб на втіху плебсу,

Життя своє ти віддавав?

-І в шані Цезарю, чи Рексу,

Своєю смертю присягав?

Він бій програв,вже сил немає,

І ось вона, остання мить.

-А сонечко так гарно сяє,

Та гостре лезо зле блищить.

Лежить боєць в калюжі крові,

Натовп біснується,реве,

І біля горла гостра зброя,

Важка рука на лезо жме…

Арена, Бій, та брязкіт зброї,

І крики небо рвуть навпіл.

 -Що гладіатор ти накоїв,

Що б'єшся так з останніх сил?