Усім редакторам: маститим й не маститим, Усім технічним трударям пера, І їх шановним спонсорам... Присвячую
Байка
У лісі звірі фестиваль вчинили. Таланти у лісній громаді є. Усіх прийняти участь запросили, Хто може серденьком сказати щось своє.
Шановне панство лісове пишалось
Своєю вченістю, духовністю, -авжеж!
І меценатством наче б-то займалось,
Розповідаючи усім про це без меж.
Та на параді: «Лад потрібно мати...»
-Протерши скельця, Рижий Лис казав.
«...Бо як почнуть співать, розповідані,
Що нам не так...» -у так- Осел Вищав.
«За участь треба брати у них і роші! Я думаю...» бундючився Баран. «...Усі вони і гарні, і хороші, Але повинні розуміти, хто с пан!
Мистецтво слова,треба нам самим творити Давати змогу мовить тільки тим, Хто буде, що нам треба, говорити, А не усім «говорунам» отим!..»
На фестивалi, на галявині,на сцені,
Куда неначе, запросили геть усіх, -
Одні тіж самі точать теревені,
Серед «сліпих»,»німих», та ще й,-«глухих».
Мораль:
Коли у мову лізуть «технарі»,
Переслідуючи тільки власні цілі,-
Загаснуть просвітянські ліхтарі,
І стануть темними люлскії душі, білі...
Олександр Ткач
14.04.2009.
|